Викладач: Білоусова З.В. Група: 4 – Б л/с. Дата: 02.05.2022 р. Предмет: Репродуктивне здоров'я. Лекція №5. Тема: Безплідний шлюб. Основи сексології.

Викладач:   Білоусова З.В.

Група:  4 – Б л/с.

Дата: 02.05.2022 р.

Предмет: Репродуктивне здоров'я. 

Лекція №5. Тема: Безплідний шлюб. Основи сексології.

В умовах економічної кризи, падіння народжуваності й високого рівня загальної смертності проблема охорони репродуктивного здоров’я населення набуває особливу соціальну значущість. Безплідність має значення не тільки для конкретних родин, але й впливає на суспільство в цілому, знижуючи соціальну й професійну активність репродуктивної групи населення.

ХХІ сторіччя характеризується значними досягненнями в галузі діагностики й лікування різних форм безплідності.

Основними науковими досягненнями, які дозволили частково розв’язати проблему безплідності, є наступні:

–       розшифрування механізмів ендокринного контролю менструального циклу;

– впровадження в клінічну практику ендоскопічних методів діагностики і лікування;

– розробка й впровадження методів екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) та інших допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).

Збереження й відновлення репродуктивного здоров’я є найважливішим медичним завданням державного значення, розв’язання якого визначає можливість відтворення виду й збереження генофонду нації.

Згідно зі статистичними даними, від 8 до 15 % подружніх пар протягом репродуктивного періоду зустрічаються з цією проблемою (ВООЗ, 2017). При розрахунках на загальну популяцію це значить, що у світі налічується більше 100 млн подружніх пар, для яких проблема безплідності є причиною особистих страждань і нерідко – розпаду родини.

Безплідний шлюб – відсутність вагітності після 12 місяців регулярного статевого життя без застосування контрацепції при умові, що подружжя знаходиться у фертильному віці.

Розрізняють чоловічу й жіночу безплідність.

Розрізняють безпліддя:

1.   Абсолютне - коли вагітність взагалі  може не настати. Частіше це при аномаліях розвитку вагіни та матки (аплазія вагіни, синдром Рокітанського-Майєра), деяких генетичних захворюваннях, гермафродитизмі та ін.

2.  Відносне - коли вагітність може настати при застосуванні лікування або штучного запліднення.

3. Первинне - коли вагітність не наставала жодного разу в шлюбі, який триває більше року.

4. Вторинне - виникає після одних або декількох вагітностей (пологи, викидні, позаматкова вагітність)

Чоловіче безпліддя. Розрізняють секреторне – пов'язане із порушеннями процесу сперматогенезу (impotentio generandi) і екскреторне – виникає при порушенні виділення сперми (impotentio coeundi).  

Основними факторами жіночої безплідності є:

1.                Трубний фактор – зміна прохідності і/або скорочувальної активності маткових труб.

2.                Перитонеальний фактор – перитубарні злуки, які змінюють співвідношення фімбріальних відділів маткових труб і яєчників, що перешкоджає транспорту гамет.

3.                Ендокринний фактор – порушення процесу овуляції внаслідок ураження гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи або загальних і системних захворювань.

4.                Матковий фактор – патологічні стани ендометрію, вади розвитку матки.

5.                Шийковий фактор – анатомічні й функціональні зміни шийки матки, що перешкоджають руху сперміїв або призводять до їхньої загибелі.

6.                Імунологічний фактор – вироблення антиспермальних антитіл (АСАТ) у жінки до сперміїв партнера.

7.                Не встановлені форми безплідності.

 Діагностика безпліддя.

Успіх лікування залежить від виявлення причин даної аномалії генеративної функції. Точне визначення причин безпліддя є необхідною передумовою для вибору найбільш ефективного методу лікування. В зв’язку з тим, що безплідний шлюб може бути наслідком не тільки жіночого, але і чоловічого безпліддя, то потрібно обстежувати шлюбну пару. Вважається аксіомою, що пари повинні обстежуватися одночасно. При цьому необхідно провести аналіз сперми чоловіка, визначити овуляцію та трубну прохідність у жінок.

Для визначення генеративної функції у чоловіків проводять мікроскопічне обстеження свіжозібраної сперми. Сперму для дослідження збирають в пробірку після перерваного статевого акту. Сперму доставляють  не пізніше, ніж через 30-40 хвилин після отримання і оглядають під мікроскопом.

Краплю сперми наносять на предметне скло, вивчають в препараті рухливість сперматозоїдів, їх кількість, наявність дегенеративних, малорухомих і нерухомих клітин. В нормі спермограма: об’єм - 3 мл, кількість сперматозоїдів в 1 мл - 20-40 млн, у всьому еякуляті - 60-120 млн., рухливих - 75 %, мертвих - 25 %,  лейкоцитів 0-1 в полі зору,  аглютинація від’ємна.

Причини жіночого безпліддя в деяких випадках виявляють легко і швидко (інфантилізм, аномалії розвитку), іноді діагностика їх ускладнюється. Як правило, для виявлення причин безпліддя потрібно систематичне і всебічне обстеження організму жінки. При безплідді опитування та об’єктивне обстеження проводять за загальним планом, який прийнято для обстеження гінекологічних хворих.

І. Анамнез.
Насамперед потрібно з'ясувати вік жінки. Відомо, що вагітність може настати протягом всього періоду статевої активності жінки - від першої менструації до менопаузи, але найсприятливіший вік - від 18 до 35 років. До 18, як і після 35 років, а особливо 40, не рекомендується проводити обстеження з метою з'ясування причин безпліддя.

Професія жінки деякою мірою впливає на виникнення безпліддя.

Важливо встановити, чи не хворіла жінка на загальні захворювання, такі, як туберкульоз, сифіліс, хронічний пієлонефрит, діабет і ін., які можуть бути причиною безпліддя, або інколи протипоказаннями до запліднення.

Якщо мова йде про жінку з первинним безпліддям, то її слід спитати, скільки часу вона знаходиться в шлюбі, чи були у неї до вступлення в шлюб статеві зносини, чи приймала вона запобіжні заходи, щоб попередити вагітність. Відомо, що в перший рік вагітність настає в 75 % випадків. Якщо протягом 3-х років вагітність не настає, то ймовірність запліднення знижується до 50 %.

Об’єктивне обстеження. При гінекологічному обстеженні враховують всі особливості, які можуть призвести до безпліддя.    Особлива увага приділяється виявленню запальних процесів (уретриту, бартолініту, кольпіту, ендоцервіциту, сальпінгоофориту) генітального інфантилізму (недорозвитку зовнішніх статевих органів, короткої, вузької вагіни, вкороченого заднього склепіння, конічної довгої шийки). Оглядають промежину (наявність розривів промежини, опущення стінок вагіни), шийку матки (ектропіон, старі розриви), положення матки, аномалії її розвитку.

Тести функціональної діагностики використовують для визначення гормональної активності яєчників і з метою виявлення овуляції.

1. Базальну температуру (ректальну) вимірюють в прямій кишці вранці в один і той самий час, не встаючи з ліжка, протягом 5-7 хвилин. Якщо різниця між показниками температури в І і ІІ фази циклу становить понад 0,5⁰, то базальну температуру вважають двофазною.

Вкорочення тривалості ІІ фази, повільний підйом температури, сходинкоподібний характер кривої свідчать про недостатність функції жовтого тіла. При відсутності овуляції базальна температура монофазна.

2. Феномен "зіниці" - збільшення діаметра зовнішнього вічка за рахунок підсиленої секреції слизу по мірі насичення організму естрогенами, позначається +, ++, +++, ++++. Найбільш виражений феномен “зіниці”  в період овуляції.

3. Цервікальне число  оцінюється сумою балів по п’яти параметрам що характеризують властивості цервікального слизу:

а) кількість слизу (вимірюється за допомогою туберкулінового шприца) 0-0,1-0,2-0,3 мл, кількість балів - 0-1-2-3;

б) в’язкість слизу - густий, в’язкий, малов’язкий, водянистий -0-1-2-3.

в) кристалізація слизу - відсутня кристалізація, атиповий малюнок, симптом "папороті", первинні і вторинні гілки "папороті",  добре виражені листки "папороті", кількість балів - 0-1-2-3;

г) розтягнення слизу (розтягується між предметним та покривним склом) менше 1 см, 1-4 см, 5-8 см, 9 см і більше, кількість балів - 0-1-2-3;

д) клітинний склад - (лейкоцити) більше 11 клітин в полі зору, 6-10 клітин в полі зору, 1-5 кліток в полі зору, немає клітин. Кількість балів - 0-1-2-3.

Показники цервікального числа від 0 до 8 балів вказують на низьку естрогенну насиченість, від 9 до 11 балів - на помірну і від 12 до 15 балів - на високу.

4. Рентгенограма черепа і турецького сідла обов’язково проводиться всім хворим з порушенням ритму менструацій.

5. Гістеросальпінгографія (ГСГ) дозволяє виявити вади розвитку і гіпоплазію матки, гіперпластичні процеси ендометрію, субмукозну міому, внутрішній ендометріоз, внутрішньоматкові синехії, істміко-цервікальну недостатність, спайковий процес в малому тазу

ГСГ протипоказана при гострих захворюваннях (грипі, ангіні, тромбофлебіті) захворюваннях нирок, печінки, ендометриті, сальпінгоофориті, параметриті, патологічних змінах в крові, сечі. Обов”язково  за 5-7 днів до обстеження роблять аналіз крові, сечі, виділень на флору.

6.  Імунологічні тести спрямовані на виявлення імунологічної несумісності сперматозоїдів чоловіка і цервікального слизу жінки. Крім цервікального слизу аналогічним імунним бар”єром може бути вміст порожнини матки, маткової труби і блискуча оболонка яйцеклітини. Для виявлення імунологічної несумісності можна провести посткоїтальний тест.

7. Посткоїтальний тест (ПКТ) - виконується напередодні овуляції, коли цервікальний слиз має найменшу в”язкість, найбільше розтягнення і властивість кристалізуватися.

При проведенні тесту шлюбна пара повинна відмовитись від статевих зносин на протязі 2-3 днів.

При виконанні ПКТ шийку матки оголюють в дзеркалах і туберкуліновим шприцом або корнцангом беруть вміст із заднього склепіння, цервікального каналу. Отриманий вміст переносять на предметне скло і розглядають під мікроскопом. Наявність в полі зору до 10 і більше сперматозоїдів, що рухаються, свідчить про задовільні властивості сперми та цервікального слизу.

Виявлення в полі зору меньше 10 сперматозоїдів, особливо з кволою або маятникоподібною рухливістю, вказує на патологію з боку сперми і цервікального слизу.

Крім того, результати ПКТ можуть бути незадовільними, якщо тест виконан занадто рано або пізно стосовно овуляції, або при інфікуванні цервікального слизу.

8. Лапароскопія - найбільш інформативний метод діагностики причин жіночого безпліддя. Показами до проведення лапаросокпії є підозра на зовнішній ендометріоз, склерополікістоз яєчників, аномалії розвитку внутрішніх геніталій, при неясному генезі безпліддя, безрезультативно лікуванні безпліддя. Під час лапароскопії можна провести біопсію яйників, роз’єднання спайок, коагуляцію ендометріоїдних гетеротопій, виявлення кіст яєчників, міоматозних вузлів невеликих розмірів.

Хворих готують, як на черевну лапаротомію. Знеболення - ендотрахеальний наркоз.

10. Гістероскопія - огляд порожнини і стінок матки, гирла маткових труб. Покази до проведення гістероскопії - підозра на гіперплазію, поліпоз ендометрію, міому матки, аномалії розвитку матки, внутрішньоматкові сінехії, внутрішній ендометріоз, безпліддя невиясного генезу.

11. Гормональні обстеження показано пацієнткам з порушеним ритмом менструацій, при наявності галактореї.

На даний момент існує ряд методик лікування безпліддя. Це традиційні; гормональне лікування, малоінвазивні методи (лапароскопія), інше медикаментозне лікування і допоміжні репродуктивні технології (ДРТ).

ДРТ- система методик, які використовуються при лікуванні безпліддя, при яких деякі етапи запліднення відбуваються поза межами організму людини.

Дані методики застосовуються, коли настання вагітності природнім шляхом неможливе через важкі або незворотні зміни в репродуктивній системі одного з сімейної пари або подружжя, або при неефективності традиційного лікування.

До методів ДРТ належать:

-  штучна інсемінація спермою чоловіка або донора;

-  екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) із заплідненням ооцитів жінки спермою чоловіка або донора із наступним переносом ембріону (ПЕ) в порожнину матки;

-  ЕКЗ із використанням ооцитів жінки-донора;

-  ЕКЗ і ПЕ жінці-добровольцеві («сурогатне» материнство) для наступної передачі дитини (дітей) генетичним батькам;

-  кріоконсервація ооцитів і ембріонів.

Профілактика безпліддя:

Так як причини, які приводять до безпліддя, самі різноманітні, то і профілактичні заходи не обмежуються лише в межах акушерсько-гінекологічної діяльності. До проведення цих заходів залучаються педіатри, терапевти, ендокринологи, венерологи, андрологи;

-  необхідно профілактику безпліддя починати у дівчат ще із народження, попереджуючи можливе потрапляння інфекції в статеві органи від хворої матері;

-  в шкільному віці та в період статевого дозрівання необхідно проводити профілактичні огляди лікарів-гінекологів;

-  велике значення в профілактиці безпліддя займає просвітня робота  серед жінок репродуктивного віку про шкідливість аборту, особливо першого, вибір оптимального методу контрацепції. В цьому питанні велику роль відіграють кабінети по плануванню сім’ї.

 

ОСНОВИ СЕКСОЛОГІІ.

Сексологія – наука, що вивчає життя людини,сукупність іі фізичних, психічних і соціальних процесів в основі яких лежить і за дорогою яких задовольняється статевий потяг

Статевий акт – геніальний контакт двох індивідуумів для продовження роду, а також з метою отримання статевого задоволення

Статева функція:

1 статевий потяг ( лібідо) , статеве бажання або статеве ваблення - сексуальна енергія, кількість якої пов язана зі стадією статевого розвитку, роботи діенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції, спадковістю та індивідуальним досвідом

2 статеве збудження – зміни в організмі людини, що відбувається під впливом сексуальних стимулів ( подразників)

        3 оргазм – це фізіологічний стан,що виникає в момент завершення статевого акту чи інших сурогатних форм сексуально активності та характеризується відчаям найбільшого сексуального піднесення, поєднаного з відчуттям насолоди